Спадщина. Порядок та термін прийняття спадщини. Заповіт, обов’язкова частка.

Процес вступу до спадщини не такий простий, як здається на перший погляд, тим більше людині, яка не вивчала спадкове право та Цивільний кодекс України. Усі дії щодо вступу до спадщини строго регламентуються, і незнання законодавства не звільнить людину від відповідальності.

Правове регулювання

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і які не припинені внаслідок його смерті.
До складу спадщини не відносяться права та обов’язки, які пов’язані з особою спадкодавця, а саме: особисті немайнові права; право на участь у ТОВ, членства в об’єднаннях громадян; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов’язки особи, як кредитора чи боржника.

Спадкування за законом здійснюється за законом і за заповітом. За відсутності заповіту, спадкування здійснюється за законом. Згідно з вимогами ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

І-ша черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після  його  смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Також діти, народжені у незареєстрованому шлюбі, якщо батько добровільно визнав батьківство та усиновлені діти.

ІІ-га черга: рідні брати  та  сестри  спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Крім  того,  до  цієї черги можуть бути віднесені спадкоємці, якщо за рішенням суду між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням збережено правовий зв’язок.

ІІІ-тя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця.

IV-та черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років
до часу відкриття спадщини.

V-та черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Ступінь  споріднення визначається   за  числом  народжень,  що  віддаляють  родича  від спадкодавця.  Народження  спадкодавця  не входить до такого числа.

З чого ж почати при вступі до спадщини?

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо ж місце проживання спадкодавця невідоме, тоді таким буде місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Для початку слід звернутися за юридичною до досвідченого юриста чи нотаріуса, або до нашого адвоката в Рівне, який займатиметься справою про спадщину. Причому, зробити це необхідно якнайраніше, тому, що спадщина приймається у певні терміни щоб уникнути позовних заяв. Заяви про прийняття спадщини повинні подати нотаріусу усі спадкоємці. У випадку, коли серед спадкоємців є неповнолітні діти, недієздатні або частково недієздатні, заяву за таких людей складають їх поручителі (батьки, опікуни відповідно).

Справа про спадщину відкривається лише в одного нотаріуса, а точніше в одній нотаріальній конторі, тому обов’язково потрібно узгодити свої дії з рештою спадкоємцями.

Які документи потрібні для вступу до спадщини?

Залежно від спадкової маси, її виду та обсягу, від виду спадкування пакет документів може дещо варіюватися, та загалом базовим пакетом є: заява, оригінал та копія свідоцтва про смерть заповідача, довідка з останнього місця проживання, виписка з будинкової книги заповідача, паспорт спадкоємця, документи на успадковане майно.
Вступ до спадщини за законом та за заповітом дещо відрізняються, наприклад, за заповітом обов’язково повинні бути власне заповіт, нотаріально завірений та довідки про те, що заповіт не вдавався змінам. Вступ за законом передбачає подання документів, які підтвердять спорідненість із заповідачем.

Термін на прийняття спадщини

Вагомою причиною, чому не можна зволікати та відтягувати з процедурою вступу до спадщини є те встановлене законом правило – подання заяви повинно відбутися протягом 6 місяців з моменту смерті спадкодавця. Спадкоємці зобов’язані звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини саме протягом 6-ти місячного терміну. Якщо спадкоємець протягом півроку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв такої. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини. У випадку пропущення даного терміну спадкоємець має право на його продовження, у випадках встановлених законодавством України. Також спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-ти місяців він не заявив про відмову від неї.

Якщо спадкоємець за заповітом чи законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки, крім права на прийняття обов’язкової частки, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на спадщину у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом терміну, який залишився. Якщо термін, що залишився, менший за три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Обов’язкова частка

Все ж є встановлене законом обмеження свободи заповіту – це обов’язкова частка.

Обов’язкова частка – це вид соцзахисту недостатньо матеріально забезпечених людей, котрі у зв’язку із смертю спадкодавця в вагомій частині можуть бути позбавлені засобів існування.
До числа таких людей, які мають право на отримання обов’язкової частки можна віднести непрацездатних, неповнолітніх, в т.ч. усиновлених дітей спадкодавця, непрацездатних чоловіка чи жінку, батьків та утриманців, які незалежно від заповіту успадковують не менше половини частки, яка могла б належати кожному при спадкуванні за законом.

Порядок визначення обов’язкової частки, насамперед, полягає в  розрахунку ідеальної частки для кожного спадкоємця (за законом), і лише потім встановити розмір обов’язкової частки.
Але, за загальними правилами закон встановлює, що право на обов’язкову частку може задовольнятися з решти не заповіданої частини майна, навіть у тому випадку, якщо це зменшить права інших спадкоємців на саме цю майнову частину; при недостатності ж такої частини для виконання права на обов’язкову частку – з заповіданої частини.