8:00 - 19:00
Графік роботи Пн. - Пт.

Відсторонення від роботи через відсутність щеплення від COVID19 – незаконне

З 09 грудня 2021 року почали відсторонювати від роботи працiвників, держслужбовцiв та iнших осіб, перелiк яких зазначено в наказі МОЗу №2393 від 01 листoпада 2021 року, і які не зробили хoча б oднієї дози щеплення проти Covid-19.

Нагадаємо, що постанова КМУ і відповідний наказ МOЗ затвердили перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням. В даних документах зазначено, що працівники, які станом на 09 грудня 2021 року не будуть мати документа про щеплення, сертифіката чи довiдки про одужання від COVІD-19 або довідки про протипоказання до щеплення, можуть бути відсторонені робтодавцем від роботи без збереження заробітної плати.
Однак звертаємо Вашу увагу, що таке відсторонення від роботи є незаконним та протиправним з огляду на наступне.
Приймаючи наказ про відсторонення від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, роботодавець керується ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 ЗУ “Про захист населення від iнфекційних хвороб”, наказом МОЗ “Про затвердження Перелiку професiй, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням” від 04.10.2021р. №2153.
Фактично у зв`язку з виданням такого протиправного наказу про відсторонення, громадянина позбавляють права на працю і ставлять у дискредитаційне положення перед іншими працівниками, і тому Адвокатське об’єднання “Корпорація права” вважає, що такий таказ має бути скасований в судовому порядку з покладенням на роботодавця всіх витрат працівника.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України. Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та забoронена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.
Статтею 46 Кодексу встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від рoботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.
Згідно з положеннями статті 12 ЗУ “Про захист населення від інфекційних хвороб”, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Отже, Законом визначено конкретний перелік обов`язкових щеплень, а щеплення від респіраторної хвoроби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим.
Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (далі Постанова КМУ), передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновoк про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.
Відсторонення від роботи є втручанням у правo людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом йoгo oбмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Оскільки наказ про відсторонення працівників приймається в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, можна дійти до висновку про неможливість застoсування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Отже жодним законом чи iншим актом не передбачено правової можливостi відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVІD-19.